J. S. Bach in Weimar & Bachtafel Веймар

Перший візит Баха до Веймара відбувся 1703 року, але він не затримався там надовго.

Вдруге Бах переселився до Веймара, проживши там близько десяти років. У 1708 році йому запропонували посаду органіста і другого капельмейстера при дворі герцога Вільгельма Ернста. Це стало першим досвідом Баха як придворного музиканта, а не церковного.

Бах розміщувався в скромних приміщеннях у герцогському палаці, будучи сусідами з герцогськими кухарями, ловцями і слугами. Він не мав особливого привілейованого статусу і був по суті рівним серед них. Герцог Вільгельм Ернст прагнув наслідувати Версальський двір, але його фінансове становище було недостатньо міцним, що змусило його наймати недорогих німецьких музикантів замість дорогих французів та італійців. Сам герцог також був музично обдарованим, грав на флейті та складав музику. Бах навіть написав два твори, засновані на мелодіях, створених Вільгельмом Ернстом. Але тогочасні звичаї та норми робили музикантів подібними до двірного персоналу, а поняття музиканта як незалежного митця було ще не сформоване.

В обов'язки Баха входило управління дворовим оркестром і написання різноманітних інструментальних творів для задоволення і розваги його патрона, включно з оркестровими, органними та клавесинними композиціями, а також музикою для різних ансамблів. Крім того, він створював органні композиції та кантати для герцогської домової церкви, яка мала прекрасний орган, нещодавно встановлений.

Матеріальне становище Баха за часів його перебування у Веймарі помітно покращилося. Спочатку він отримував непогану суму в 156 гульденів, а через сім років герцог збільшив його дохід до 225 гульденів. Бах був скромною людиною, не пред'являв надмірних вимог, не мріяв про славу, і його тішило вже лише те, що його обов'язки не сильно заважали його творчій роботі. Він продовжував працювати старанно і невпинно.

За час своєї служби у Веймарі, крім створення 22 духовних кантат, Бах також написав значну кількість органних токкат, фуг, фантазій і хоралів, а також знамениту Пасакалію і Органний зошит, призначений для свого сина Вільгельма Фрідемана. Він також створив безліч творів для клавіру і різних ансамблів, включно з оригінальними аранжуваннями музики інших авторів, які він перетворив на чудові органні концерти, що перевершують оригінальні композиції. У цей період він представив свою першу знамениту Пасію, "Страсті за Лукою".

Саме за часів його перебування у Веймарі творчість Баха набула потужного імпульсу й остаточно сформувалося його піднесене та глибоко філософське музичне стилізування, яке витончено перепліталося з німецькою культурною традицією. Дивно, що ні його сучасники, ні найближчі нащадки не визнали його геніальності. У свою епоху музика Баха залишалася маловідомою, а славу принесли його обдаровані, але не геніальні сини. До середини XIX століття творчість Баха була практично забута.

Однак Бах як органіст був широко відомий. Його віртуозні навички на органі стали легендарними. Ще за часів його перебування у Веймарі слава Баха як великого органіста зростала і поширювалася по всій Німеччині.

Бах ніколи не претендував на статус невизнаного генія, але він добре розумів важливість своєї творчої діяльності й оцінював свої здібності. Водночас він відчував, що його творчість обмежена вузькою ремісничою роботою, метою якої було задоволення музичних бажань свого патрона, а не вільна творчість.

Ситуація змінилася, коли 1716 року пішов із життя перший придворний капельмейстер Дрезе. Бах мав усі підстави розраховувати на зайняття цієї посади, але її зайняв Телеман. Після відмови Телемана, посаду було запропоновано синові Дрезе, який, хоч і не мав великого музичного хисту, мав досвід у придворних справах.

Цей момент став критичним для Баха, і він вирішив вимагати своєї відставки. Герцог сприйняв це як образу особистості і порушення порядку. Веймар став останньою точкою на карті Тюрінгії, пов'язаною з ім'ям Йоганна Себастьяна Баха. Після цього його життя було пов'язане із Саксонією.

Протягом свого часу у Веймарі Бах написав безліч інструментальних творів, включно з органною музикою, музикою для клавішних інструментів і камерною музикою. Він також написав безліч хорових творів, і саме тут він почав розвивати свій унікальний стиль, що вирізняється глибоким філософським змістом і складністю композицій. Однією з його знаменитих композицій з цього періоду є "Токката і фуга ре-мінор", у якій він продемонстрував свою майстерність органіста.

Під час його перебування у Веймарі склалася традиція, відома як "Bachtafel" або "Стіл Баха". Це були регулярні зустрічі музикантів, художників та інтелектуалів, організовані Бахом у своєму будинку. На цих зустрічах проводилися музичні виступи та обговорення різних тем. Бачтафель сприяв розвитку культурного та інтелектуального обміну і зробив свій внесок у розвиток культури Веймара.